Ця сторінка вичитана
ВИКЛИКУВАЧ
Я дам тобі ключі до брам чотирьох вітрів,
До храму сонця.
Арки океану
Впадуть,
Ніч розітнеться.
Міста людей покоряться, безсилі іграшки, руці твоїй.
У тремтячій землі,
В сутичках вод,
Гукаючи до невгамовних небес,
Встає твоє бажання.
Червоне, — рвучкий вогонь.
Холодне, — меч.
Чи я бог, що ти поклоняєшся?
Коханець, що ти млієш переді мною?
Чи я смерть, що лоно її присипляє?
Ти не знаєш мене.
В мізерії ти шукаєш,
У таємній темряві,
У болях, славі, пригодах.
Я звергаю час поза мною, лушпіння овочу.
Я йду голий і щасний
До безстрашних верхів,
Запліднюючи.
Ти не бачиш
Ночи зачаття.
