Сторінка:Кулик Іван. Антологія американської поезії. 1928.pdf/225

СТЯГИ

(«Національні кольори з орлами поступилися місцем перед яскравими червоними прапорами, що з них один майорить над Зимовим Палацом, де Дума має тепер зібратись». Газетний витинок, березень 1917).
Коли на сонцем метаній землі
Вперше матірнє світло
Замерехтіло у млі,
Що заворушилось у млі?
Варвар там чвалав,
Витягнений з хати, скелями потрощеної,
Сигнальною іскрою,
Землею недороблена істота млява,
У волоссях — земельні пахучі соки, —
Та він на світанку, що занявся над світом,
Та він, у печері перлами повитий,
Зробив той перший великий стрибок
До червоного світанку, до вогню.
Печери зруйновано.
Мисливець за мамутами
Є порох, що по ньому він ступає.
І ось над збагатілим дерном цим
Засмаглий в праці раб віків
Стояв вільний
І овочі од ґрунту власного він вздрів,
Що мерехтіли, мов світанок.
І бачать вже міста,
Як поміж їхніх скупчених вогнів і диму сяють нові дні
І нова воля, й нове рабство вироста.