Ця сторінка вичитана
ПОЗБАВЛЕНИЙ
Ісав, неголений, обдертий і жагою весь ростятий,
Ховаючи похмурий свій ловецький гнів,
Міркує важко на подвір'ї. Так, він загубив
Дар Першенства, не так благословенний, як проклятий.
Яків з цебрами молока, що встиг прийти зарання
Так радісно із лісу в той далекий вечір,
Проходить біля брата і здвигає плечі —
З усмішкою, чи гірше — з глузуванням.
Коли б він волю вибору мав кожної години,
То і тоді Ісав ламать не став би слова свого,
Хоч і корови, і хліба, й розкішне свіже сіно
Не є вже так безвартісні для нього:
Та Яків — він по праву володітиме тим всім;
Бо Яків, як казав це його батько, був гладким.
***
- ↑ Автор має на увазі певний модний мистецький журнал.