Сторінка:Кулик Іван. Антологія американської поезії. 1928.pdf/220

НЕ ДЛЯ ЄПИСКОПІВ

Отче небесний, молитву вволи,
Хліб наш насущний днесь нам пошли,
Твориться воля твоя бо весь час
У них на небі й у пеклі в нас.

Ім'я твоє усюди святиться,
Всі бо вважають, що це не дрібниця,
Та доки прийде твоє царство, проте,
Хай буде німим твоє ім'я святе.

Ми довжникам своїм все дарували,
Вони ж іще гірше нас катували.
Отже, надалі, в спокусу, гляди,
Злом невідплаченим нас не введи.

Бо не лілеями ти нас створив
Як Соломона нас не обдарив.
Отже, карай, як ми смієм сягнуть
Тих, що ніколи не сіють, не жнуть.

Може ти справді на морді потвори
Вміє читати блаженство покори,
Але, як ми все молились сумні —
Ти ж мав і нас тоді чути; чи ж ні?

Що ж, як нам нині на суд становитьсь,
Скеруй свою трохи замляву десницю:
Ті, що сами себе йдуть рятувать,
Хай би зискали твою благодать.

Хай тобі слава — і нині, й прісно — амінь:
Нам буде влада — і нині й для всіх поколінь.