Ця сторінка вичитана
Та не зважав, бо лиш думав про те,
Щоб матері догодить.
«Чи не міг би ти сонцеві ноги віддать,
Бо вже та́па суха вся лежить?
Надто вже довгі дні й нудні,
Ти б скорше їх пустив».
Стомлено знову підвівся павук
І з себе птахів струсив.
ТРОПІЧНА КОЛИСКОВА
Кокосова пальмо, зігнися удвічі й дитину мою лоскочи,
Акуло в затоці, хвостом поплескай!
Розвивайся для нього, паво,
Гойдайся для нього, банане,
Для мого брунатового хлопця-немовляти.
Татуїруй його, сонце, візерунком жагучим листків виноградних,
Чорний, великий жуче, лиши його в спокою!
Кружляйте, червоні фламінго!
Білі фламінго, літайте…
Для мого брунатового хлопця-немовляти.
