Вважайте ви, залізні лани, що здавили нині
Узгір'я волі, й стережіться ви, міста-твердині,
Тупі, обаштені міста — не встоїть ваша сила
Проти насіння, що земля родюча породила.
В переполосі ви на поготівлю стоїте,
Щоб кинутись на ворога на перший заклик грому, а проте
Не бачите звичайної пшеничної стеблини,
Ростка, що біля ваших твердих ніг ворушиться невпинно.
Я подалась на захід, за сонцем я пішла,
І ти мене спинить, затримать вже не в силі.
Нема кінця для справи, що я розпочала
І шлях без відпочинку для себе я знайшла,
Аж доки я віддамся морській далекій хвилі.
Старий золотий павук небес
Стрибнув через кратера коло;
Й підвелися ранішні вітри за ним
І слідом потягнулися кволо.
І обруч дня за ним замкнув
Ясний широкий шлях;
Запінило свою вечірню купель
Пурпурове море на заході.
