лізм розвинувся, як ми вже казали, раптовим стрибком, як раптом вибухла й війна; капіталістичний Схід не цікавився плантаторським Заходом, аж доки виник спір: хто з них перший перейде води Місісіпі. В Европі буржуазію спонукав до скоршого утворення власної ідеологічної культури той факт, що феодалізм посідав культуру значно вищу. В Америці ж про таку боротьбу культур не могло бути й мови, бо що являв собою в культурнім відношенні відсталий, безграмотний плантаторський Захід чи Південь?
А для задоволення власних культурних потреб Півночи й Сходу під рукою була вже готова, досконала й розвинена культура Англії. Отже, нащо було американській буржуазії витрачати власні сили на створення окремої культури в тій самій мові? Аджеж ті сили так були потрібні в гарячковім процесі творення матеріяльних багатств!
Після громадянської війни Америка майже зовсім не мала поезії. Продовжувалося запозичення літератури в Англії.
Поети, що виникли перед громадянською війною чи підчас неї й не переривали своєї творчости протягом останніх років XIX сторіччя, все більше відверталися від Америки й шукали для себе тем у Европі, як от Лонґфелло, Брайант,
