Ця сторінка вичитана
Дев'яносто один раз голкою стьожки,
Ніби листячко гарненькі навхрест вишивки.
До заробленого краю все очима вести,
Мітить, мітить монограми, хрестик через хрестик.
Дев'яносто один раз голка все ганя,
І все більше, і все більше зроблено що-дня.
Вона висока й весела;
Вона вийде заміж
У червні…[1]
Полотно хороше, мов єдваб гатунок,
Холодно блискучий світить візерунок
Папороті, мертво-білих маків ясних,
Що із грецьких урн розсипалися рясно.
Квіти-примари,
Холодні, холодні…
Всі ці дивні візерунки вже давно пов'яли,
Перед тим, як мої руки кресни накладали;
І мої стьожки у льоні неживім сумні
Може вже не дотикатись до життя мені.
Червень…
Справжні квіти —
Доторкнутись вогко й тепло,
Ніби до тіла…
- ↑ Червневе весілля в Америці вважається за щасливе.
