Сторінка:Кулик Іван. Антологія американської поезії. 1928.pdf/191

Цю сторінку схвалено


ВБИВЦІ

Як впали вдвох на розі, бачили роззяви.
Збіговище. Прокльони. Враз два стріли.
I кожний мертвий впав. І навіть ще не вспіли
Довідатись, чи ворог теж упав.
Це все було. Містечко аж од слів
Гуло та надривалося. Все ясно до краплинки:
Та ж Білі Аскан був коханець жінки,
Дружини доктора; їх доктор вдвох накрив.
Пізніше, коли місто вже втомилось
Покивувать, базікать, як ішла вона
З важким, туманним зором, — лиш дитина нишком
З незрозумілим болем згадувала десь одна
Про фокус з сірником, що дядя Аскан був навчив,
Й рудого доктора у веснянках усмішку.