Сторінка:Кулик Іван. Антологія американської поезії. 1928.pdf/167

Так вони маширували й співали, мішаючи співи з жалобою,
Так, із квітами, йшли напівмертві, щоб вшанувати мертвих.

В церкві людей охопила тривога,
Коли донісся гомін до них —
Бог міг не вчути слова святого,
Міг молитов не дочути палких!

Це вже рабам дозволити годі,
Наш день суботній ще турбувать
І, мов ті хвилі горді, в поході
Вперед з піснями маширувать…
Що, якби бог зауважив отеє,
Що, якби слухав, що, якби вчув?
Міг би забути про слово святеє,
Всі б молитви він ретельні забув!

І (глум трагічний!) ось вже летять

В синіх мундирах дозорці спокою,
Щоб робітничий натовп прогнать,
Щоби спинити пісні непристойні;
Всіх тих розсіять, що стурбували
Бога їх вигуки голосні,
Вмить хай замовкнуть, щоб долітали
До бога молитви масні!

На переплутані й співучі вулиці маленького Лоуренса
Прибули тупі салдати; а за синіми їх одностроями