швидкого темпу розвитку, як за десять літ з 1830 до 1840 року.
Американський промисловий капіталізм не мав свого дитинства: він одразу став дозрілим. А для створення власної значної ідеологічної культури всяка класа повинна мати більш-менш довгий період нагромадження сил та підготовки своїх ідеологів та інтелектуальних проводирів.
Отже не дивно, що молода (але вже зріла) американська буржуазія просто запозичила в Англії її придбання в мистецтві, літературі, поезії, тим більше що однаковість мови, постійний звязок між обома країнами й високий культурний рівень розвитку Англії сприяв тому запозиченню.
Вся американська поезія першої половини XIX сторіччя являла собою наслідування англійського романтизму. Ральф Уальдо Емерсон (1803–1882) був під великим впливом Карлейля; Едгар Аллан По, найбільша фігура в тогочасній американській літературі, хоч і стояв осторонь своїх сучасників, але й американцем був не більше, ніж англійцем. Отже й не дивно, що його наслідували успішно англійські поети (Росетті). Олівер Уенделль Гольмс (1809–1894), раціоналіст і борець проти церковних впливів на громадське життя, відбивав на собі вплив англійців Аддісона й Ламба; Джемс Руссель Лоуелль (1819–1891) намагався писати американським
