Папір і смола, і дьоготь, і вар;
Ім'я їм — ненависть і кров, і розбрат.
І полум'я з цього всього постає,
Світло чудове буяє вщерть.
Лихо воно поверта в таємницю,
І в розвагу — Смерть.
Місяць — стіжок кукурудзи. У гору
Мені на поживу його хтось заткнув.
Як би я могла на ту стежку забратись
І спробувать тую вечерю смачну!..
Люди дають мені тільки солому
Та жменьки зерна й нещадно б'ють.
Колись я розірву всі віжки та шлеї
І двері у стайні знесе моя лють.
Туди, де мене кукурудза та вабить,
Збіжу через вулицю, вгору, на камінь:
Не раз же я бачила, як вона сходить
Роками й роками, й роками.
Могутня хвиле молоди, доки тебе не розтрачено,
Всі монументи змети
Чавунні, розчав всі високі імперські стіни,
Що нам заслоняють нову Світовую Державу,
I випростай всюди ненависть заплутану,
Й всіх нас зроби братами кревними.
