Я б досяг того кола докучного
Й зробив би мій кращий стрибок.
Ось я лізу на спини їх, їду,
Та завжди зриваюсь завчасно
Й паду й прокидаюсь, коли вже до місяця
Залишилась десь миля нещасна.
Місяць — цебро з обручами мосяжними,
В ньому чудова, солодка вода.
Якби міг я досягти його краю та пити,
Й худобі напитись дать;
Якби випив ту воду, рій мух навіжених
Не так би люго кусав,
Мої ноги попалені знов були б жваві,
I мул би не відставав
Я встав би і міг би руду добувати,
Країни б своєї досяг,
Муравлям і шулікам не був би на стерво,
Й не загинув би в пісках.
Місяць — це двері, розтворені в піч.
Всі бачать, як звідти буя багаття,
Туди понад ґрати цієї печи
Ми кидаймо в чорних незгодах життя
Наші пристрасті, болі тяжкі й страхи.
А знизу чекають черги до тих ґрат
