Ця сторінка вичитана
Мінестрелю, співцю й жебракові.
Як світанок сяв тьмяними барвами.
Багаті й ті були добрими
Й казали йому «Вітай нам».
Розуміли його співи в своїх розкошах —
Яким це було незвичайним!
Двері бідних всі розкривалися,
Їхня доля була однакова,
Бо й вони мандрували, й без захисту
Спали у вітер і мряку.
Розум бідних був розкритий,
Темні сумніви зникли, мов дим,
Любили вони чарівні його повісті
Й купували за хліб його рими.
Це були часи його слави,
Він вірив у людей братів,
Ось чому й тепер співець
Знову стать жебраком захотів.
З ЦИКЛУ «МІСЯЧНІ ПОЕМИ»
ЩО КЛОВН СКАЗАВ
Місяць — папером обтягнено коло,
Кловн з цирку сказав,
Серпанок дурниць позолочених, —
Янголам він для забав.
Як би міг я взгнуздати ті коні,
Що мчать через сон мій глибокий,
