Сторінка:Кулик Іван. Антологія американської поезії. 1928.pdf/134

Купують захоплено шмаття жінки:
«О, що за узор делікатний», — голосять,
Над пір'ям струсів їх зідхання важкі
Про скрутні години отут, о Бофало́.
Дітва налітає на двері крамниць —
Купить машкари, дзиґ, дзвіночків, дрібниць,
Забувши величну Ніяґару.

В середині міста, отут в Бофало́,
Крамниці гранатів, сапфірів і перлів,
Рубінів, смарагдів іскристе жерло
I низки опалів тут є в Бофало́.
Ці символи щастя й людських сподівань
Не варті твоїх веселкових убрань:
Ніяґара, Ніяґара.

Шаршаве єство твого ймення гострить,
Підкреслює підле оце Бофало́,
Законники ж хочуть підчистить, смирить;
Брак піонерів отут, в Бофало́ —
Крім юних коханців свіжих та метких,
Й вітрів, що голосять вздовж вулиць міських:
«Ніяґаро, Ніяґаро».

Ось де репортерам вже справді життя:
Юнацтво марнує свій вік у вині,
Ночами, як білі й червоні мигтять
Вогні — очі Смерти отут, в Бофало́.
І тільки лиш двадцять миль від них
Є зоряні скелі у струмнях живних:
Ніяґара, Ніяґара.