Він сказав: «Ваш Данило голубчик вже мертвий тепер, неборака.
Працьовник він хороший, ретельний, та надто про віру балака».
І він показав їм у лев'ячій клітці Данила.
Данило стояв собі тихо, леви ж скаженіли.
Його добра мати зойкнула:
«Господи, спаси його!»
І данидова ніжна коханка зойкнула:
«Господи, спаси його!»
А вона була лілея злотна у росі.
А вона була, мов яблучко на дереві, солодка.
А вона була хороша, як диня на баштані.
Плавна й тендітна, мов корабель на морі.
Плавна й тендітна, мов корабель на морі.
І вона молилася до господа:
«Пошли Гаврила. Пошли Гаврила».
Цар Дарій левам казав:
«Куси Данила. Куси Данила.
Куси його. Куси його. Куси його!»
Так леви ревли:
«Ми хочемо Данила, Данила, Данила,
Ми хочемо Данила, Данила, Данила.
Тут авдиторія ричить із керовником
Гррррррррррррррррррррр».
А Данило не тужив,
Данило не ридав.
Лиш на небо поглядав.
