Ця сторінка вичитана
Над величезним жорном, що шугало, бухаючи важко.
Й це викликало у мірошника фізичную бридоту,
Бо від того це вийшло, хто на те не мав би права.
«Ходім-но, Джоне» — він сказав. — «Млинове коло хочеш бачить?»
Він взяв його униз під ті тремтючії бантини
І показав йому крізь люк вузький в підлозі,
Як скаженіла хвилями вода, немов шалена риба,
Чи саламаха то, чи стерлядь, била по воді хвостом.
І раптом трап з кільцем він над червоношкірим скинув,
Грюк аж загальний галас заглушив.
І сам на гору він прийшов і видав отой сміх
І щось сказав людині з борошняним лантухом,
Чого тоді ота людина не дочула.
О, так, він Джонові як слід млинове коло показав.
