Сторінка:Кулик Іван. Антологія американської поезії. 1928.pdf/112

Й остерегти його: «Сілас вже повернувся».
Вона його штовхнула в двері перед себе
Й замкнула за собою їх, та мовила: «Будь ґречний».
Вона взяла покупки з Ворренових рук
Й поклала їх на ґанок. Потім потягла його,
Щоб сів на деревляних сходах біля неї.
«Коли ж до нього ґречним я не був?
Але назад я хлопця не прийму», — він мовив. —
«Я попереджував його підчас останніх косовиць, чи ж ні?
Так, я казав, як він піде тоді, то буде вже кінець.
Що за хосен з нього? Хто б дав ще пристановище йому,
Старому й малоздатному такому?
Вже менше з тим, оскільки він тут помагає,
Та він зникає все якраз тоді, коли найбільш потрібний.
Він, бачите, вважає, що платню маленьку діставать повинен,
Щоб стало на тютюн принаймні,
Тоді йому не треба буде жебрувати, й захисток він буде мати.
Гаразд, я мовив, та платити я не можу
Якоїсь певної платні, хоч би й бажав того.
«Хтось другий зможе». Що ж, хай другий платить.
Я не бороню ліпшого йому шукати,
Коли на те вже йде. Ти можеш бути певна,
Коли таке він починає, значить, хтось його