Ця сторінка вичитана
МОЄ СВІТЛО З ТВОЇМ
I
Коли море знищило кораблі,
А шпилі й башти
Назад повернули в гори;
І всі міста
З'єдналися з рівнинами знов;
І красу бронзи
І міць криці
Розвіяно над мовчазними суходолами,
Як пісок пустелі розвіюється, —
Мій прах з твоїм навіки.
II
Коли безглуздя й мудрости більше немаЙ вогню більше нема,
Бо людини більше нема;
Коли мертвий світ, кружляючи повільно,
Прямує й падає крізь порожнечу —
Моє світло з твоїм
У Світлі Світел навіки!
