там аршин. Але Роберт не хотів обдурювати цю дурну жінку і в рахунок їй поставив полотно по три карбованці, як він і раніш їй казав. Пані цього не помітила і, дуже задоволена, пішла геть з крамниці зо своєю покупкою. У першого свого хазяїна Роберт прожив чотири роки. Він добре навчився крамарювати і в тому городі він вважався за найкращого крамарчука. Хазяїн його любив і жилось йому не погано. Та не вважаючи на це, Роберт порішив кинути цю крамницю і податись в инше місто, знайти собі иншої посади. Не сиділось йому в одному місці, хотілось побачити світа, побувати у ріжних хазяїв, докладніше познайомитись з ділом. А найбільше хотів він знайти собі одповідь на ті питання, що вогнем пекли йому душу. Аджеж все, до чого він не придивлявся, було повно самих незрозумілих суперечок. Через що це так, що пани-капіталисти, нічого по роблячи, живуть собі у роскошах, завжди ситі і веселі, а робітники, що не покладаючи рук працюють, не завжди навіть шматок хліба мають. Хотілось Робертові дізнатись, через віщо така неправда на світі, чи завжди так було і чи не можна цієї неправди позбутись. Хотілось дізнатись, чи не можна так світ перевернути, щоб не було голодних і злидарів, а щоб всі поробились щасливими та веселими?
В кінці 18 століття люде жили куди простіше, ніж за теперішних часів. Ніяких машин тоді не було ще, а все люде робили власними руками, з допомогою простого ручного знаряддя. Не було й залізних доріг,
