з дитячою вірою почав чекати наслідків. Та наслідків, звичайно, ніяких не було. Певне, що листа того ніхто і не читав, а просто викинуто разом зі всяким сміттям. Одначе цей випадок добре свідчить про те, якої доброї думки був Овен про заможних людей. Думав він, що як тільки вони дізнаються про лихо, то вони одразу знищать його. Потім, як ми побачимо, Роберт зневірився в заможних і став покладатись тільки на самих робітників, але до цїєї думки він дійшов тільки під кінець свого життя.
Ходючи біля такого діла, де, як кажуть, „не обдуриш — не продаси“ — Роберт завжди був правдивий і чесний. Якось до крамниці прийшла заможна пані. Вона спитала собі найкращого й найдорожчого полотна. Роберт показав їй таке і сказав, що ціна полотну 3 карбованці аршин. Але три карбованці для заможної панії здавалось щось дуже дешево, і вона дивитись не хотіла на таке „дешеве“ і „грубе“ полотно. Їй потрібно було не дешевше, як карбованців чотири за аршин. Як Роберт не умовляй її, кажучи, що на таку ціну полотна нема і що те полотно, яке він їй показує, саме найкраще, — пані не слухала і уперто стояла на свойому; їй треба полотно ціною в чотири карбованці. Вона вже хотіла йти з крамарні, коли надійшов сам хазяїн. Довідавшись, про що мова йде, і побачивши, що у цієї пані грошей в гаманці більш, ніж розуму в голові, він звелів Робертові подати таке саме полотно, яке той вже показував; а панії сказав, що ось у їх трохи залишилось полотна по чотири карбованці аршин. Пані дуже зраділа і, придивившись до полотна, сказала, що як раз такого полотна вона скрізь і шукала; звеліла вона одрізати собі скільки
