В англійській державі єсть невеликий город „Ньютон“. Так ось у цьому городі, років півтораста перед сим, жив коваль Овен. Було у нього дітей чимало, але й він і жінка його найбільш любили найменшого Роберта. І всі сусіди дуже любили Роберта, бо був він собі хлопчик розумний, добрий та привітний.
Не було Робертові ще й повних пьяти років, як став він ходити до школи. А незабаром вробився одним із найкращих учнів, хоч літами був наймолодшій. Тільки мало чому навчила його та школа. Учено в ній самих початків де-яких наук, і Роберт швидко все те повиучував. Хотілось йому перейти до иньшої, вищої школи, та батьки його не мали на це грошей. А як йому про все бажалось довідатись — що, як, та до чо́го, то він багато читав. Але й тут Робертові не щастило. Ньютон — місце невеличке, і не було там путящої книгозбірні, де Роберт міг би книжок добувати. Ті ж книжки, що він познаходив у освічених людей міста, він всі поперечитував. А що більш він читав, тим більш хотілось йому читати та вчитись.
Як раз тоді Роберт став до одного купця на службу. Довелось йому перебратись у друге місто. Перший рік він перебув там за харч, а на другий вже одержував 80 карбованців на рік. З того часу Роберт вже не тільки нічого не брав од своїх батьків, але й сам їм допомагав. А було йому тоді всього десять літ.
