насамперед на рівній праці всіх. Але й тут не поталанило Овенові, і його замір не вдався, бо до нього позьїздились якраз такі, що нічого не хотіли робити, а думали прожити на дурничку і без всякої праці.
Після невдачі в Америці Овен знов вертається до Англії. Але він ще не зневірився в своїх думках про такі нові громади. Він тільки остаточно переконався що нема чого покладатись на заможних, а треба найбільше навчати самих робітників. Коли серед їх росповсюдяться думки про потребу гуртового, товариського життя, про користь гуртової праці, про всякі способи допомагати собі в спілці з иншими, то тоді можна буде нарешті завести і кращий лад в цілій країні.
Найбільш клопотавсь Овен тим, щоб робітники закладали всякі кооперативні товариства, се-б то такі спілки, де люде працюють гуртом на користь всеї громади. От, наприклад, коли люде заводять товариські крамниці, щоб продавати здобутки свого хазяйства чи для того, щоб мати з цих крамниць дешевший і кращий крам.
Але провадити свої думки серед робітників Овенові було дуже важко. Робітники були неосьвічені, темні, забиті. Через свої злидні вони вже зневірились у всьому. Отже у Овена знайшлось чимало прихильників, що дуже захопились цією справою. Разом з ними Овен почав видавати часопись „Економист“, і в ній ширив свої думки. А року 1821 було засновано перше робітниче товариство. Звалось воно: „Кооперативне та економичне товариство“. В перші часи воно
