підтримували Овена, бо й самі розуміли, що становище робітників дуже злиденне і, як його не поліпшити, то самим же фабрикантам буде гірше. Вони мимоволі пригадували собі те, що коїлось під час французької революції, а через те й самі хотіли щось дати робітникам але небагато, так аби вони заспокоїлись. Отже, коли виступив з своїми порадами Овен, то фабриканти, побачивши в ньому свого чоловіка, фабриканта-ж, зраділи, бо певні були, що й він тримається таких самих думок і хоче тільки трохи заспокоїти робітників, давши їм де-що, так щоб і вівці цілі були, та щоб і вовки були ситі. Після ж промов Овена на вічах, вони побачили, що помилялись, бо Роберт Овен найменьше думає про власні інтереси, а на першу чергу виставляє інтереси робітників, интереси народа. Це страшенно стурбувало фабрикантів та великих панів і одвернуло їх од Овена. Тепер вже для них Овен був не корисний чоловік, а небезпечний баламута, що підбурює робітників і хоче завести якісь страшні порядки. Справа дійшла до того, що коли в парламенті один посел радив обміркувати доклад Овона, то велика більшість послів не схотіла його слухать.
Після цього на Овена піднялось справжнє цькування. Його обвинувачували, що він невіра, безбожник, що він проповідує дурниці, які тільки баламутять народ, і таке иньше. І от Овенові, що все своє життя змагався за кращу будучину англійського народу, довелось кинути Англію і помандрувати в Америку. Овен думав, що там легше буде перевести у життя свої мрії і думки. Він купив в північній Америці 10,000 десятин землі і закликав до себе всіх тих, хто хотів би утворити нову громаду, засновану на нових умовах, а
