порадитись і чогось таки досягти. В початку засідання він в палкій промові закликав фабрикантів перейти од гарних слів і похвал йому до діла і полегшити становище робітників. Але коли він скінчив свою промову, то всі уперто мовчали, мов води у рота набрали. Не знайшлось жодного фабриканта, що піддержав би Овена. Тоді Овен так обурився на фабрикантів, що не міг досидіти до кінця зборів і подався геть. Скоро потім він і зовсім зневірився в тому, що фабриканти чимсь допоможуть робітникам. Він став тоді покладати великі надії на парламент (се — ніби у нас державна дума). Бо одна річ — фабриканти, — гадав Овен, а зовсім иньша — народні представники. Перші тільки про власну користь дбають, другі ж мусять клопотатись про всіх.
Отже Овен той свій доклад, що був намірявся прочитати на Глазговському зьїздї, — видрукував в газетах і окремою книжкою, яку всім роздавав і розсилав. Доклад цей викликав велике співчуття, багато членів парламента обіцяли підтримати його і попіклуватись про такі закони, що ставали б в оборону робітників. Такий закон на зразок було складено і в докладі Овена. Він радив завести такі порядки: 1) щоб на фабрику не приймали дітей молодших од 12 літ; 2) щоб всім фабричним дітям давали на фабриках початкову освіту; 3) щоб робота по фабриках ішла не довше як 10 годин; 4) щоб за виконуванням цього закону доглядали особливі інспектори, і таке инше.
Але за Овеном не було ніякої партії; а в парламенті в той час сиділи переважно пани та фабриканти, що зрештою не хотіли давати „так багато“ робітникам. Вони чимало повтинали та повикреслювали
