знайомився Овен і багато було у нього друзів з ріжних станів.
Овен страшенно був радий з свого успіху. Йому бажано було звернути увагу на свою фабрику, бо він сподівався, що тоді й иньші підуть його стєжкою. Овен великі надії покладав на фабрикантів, як і взагалі на людей багатих. Він гадав, що щастя всієї людности в їх руках. Захотять заможні, і вони одразу зможуть одмінити й поліпшити життя і тоді — „буде правда на землі“. Тому-то в той час він найбільш агітував і переконував заможніх. Він намагався довести фабрикантам, що, не говорючи вже про просту справедливість, самим фабрикантам єсть вигода піклуватись про добробут робітників.
„Аджеж, — звертався він до фабрикантів, — ви давно вже знаєте, яку користь дають машини. Отже відомо вам і те, що за ними треба доглядати і поводитись обережно. Що в більшім порядку будете содержувати машини, то більше пожитку з них матимете. Так само треба і з людьми поводитись. Аджеж це теж машини, тільки дуже складні, з душею, а через те потрібують більше догляду біля себе. Треба берегти їх, не обтяжувати надмірною роботою, клопотатись про їх життя і щоб їм було добре. Коли робітники матимуть спочинок та гарний заробіток, то вони будуть краще працювати, і держатимуться своєї служби на фабриці“.
Роберта Овена слухали, читали його книжки і хвалили його, тільки щось не знаходилось таких фабрикантів, щоб у себе позаводили такі порядки, як в Нью-Ленарці. Тоді Овен надумав в 1815 році скликати в городі Глазго місцевих фабрикантів, щоб спільно
