лою і недужою. Все тіло її робиться грубим і зашкарублим. Навкруги вона бачить бруд, лайку, розпусту і з кожним днем, разом з її тілом, грубіє і душа. Коли ж цю дитину поставити в иньші умови, перенести в гарну хату, добре годувати, наставляти, та вчити її всього розумного, то дитина помалу кидає свої погані звички і сама робиться гарною й чистою. Навіть коли взяти двох рідних братів–близнюків і виховати в ріжних умовах, то з них вийдуть два зовсім ріжних чоловіка, зовсім не схожих один на одного. На людську душу, людську вдачу дуже впливають обставини життя та виховання. Злодії не родяться, а робляться, бо й справді, хіба можна сказати про якесь немовлятко, що тільки народилось, — що воно вже злодюга? Отже, — так навчав Овен, — коли ми хочемо, щоб у нас не було розбишацтва, та злодійства всякого, коли ми хочемо, щоб люде були гарними, та чесними, то насамперед треба завести кращі умови людського життя і надто пильнувати за вихованням дітей. Треба наставляти дітей на все добре і одвертати од лихого.
Для дітей своїх робітників Овен збудовав великий будинок; біля нього насадив сад. Тут збіралися діти ріжного зросту, починаючи од немовляток до десятилітних. Для меньшеньких упорядковувались тільки забавки, а старшеньких потроху й навчали. По стінах хати було порозвішувано ріжні малюнки всяких птахів, звірів, комах, малюнки з дитячого життя. Все це, щоб зацікавити дітей і збудити у їх бажання вчитись. Вчительки, що були приставлені до цього діла, завжди з охотою про все росповідали, про що їх питались діти. Трохи більших дітей було учено і грамоти, але поволі, не обтяжуючи їх ще маленький розум великою
