вав недільні і вечірні школи для дорослих. До цих шкіл він найняв дотепних і досьвідчених учителів і сам доглядав, щоб там все було як слід і щоб робітників учили всього того, що може стати їм у пригоді. До шкіл записалось багато робітників, бо школи ці були безплатні. Через кілька років в Ленарці майже не було неписьменних. Опріч шкіл, Овен заснував книгозбірню-читальню, де кожний у вільну годину міг би знайти собі цікаву книжку, або погомоніти з своїми товаришами. А як серед робітників багато було нежонатих, що, не маючи притулку, сиділи увесь час по шинках, — то Овен заснував і їдальню — світлу і велику, щоб робітникам за дешеву ціну можна було харчуватись.
Всі ці заходи Овена мали як найкращі наслідки. Коли робітникам усміхнулась доля, то в Нью-Ленарці майже одразу зменьшилось піяцтво і кілька шинків покинули торгувати, бо не мали прибутку. Разом з тим зменьшились і всякі злодійства та грабіжки.
Спільчане Овена з початку дивились на всї його заходи глузуючи. Але потім вони стурбувались. Їх лякала думка, що Овен багато грошей витрачає на школи, читальні, їдальні, крамниці, і що все це зменьшить їх прибутки. Вони казали, що фабрику засновано не для добродійства, а для того, щоб мати зиск, а через те нічого клопотатись долею робітників. Хай живуть собі як знають.
Одначе їх турботи були даремні. Фабрика прибутків почала давати не меньше, а навіть більше. І це було зовсім зрозуміло, Овен того й сподівався. Раніш робітники працювали аби-як, бо певні були, що скільки не працюй, а будеш голим. Тепер же була инша річ.
