Щоб зарадити тому лихові, що робітники багато переплачували крамарям, Овен надумав заснувати свою власну крамницю. Він зовсім не хотів мати з цього зиск, а єдине бажання його було визволити робітників з цупких рук глитаїв–крамарів. Він оптом скуповував всякий товар, це коштувало йому дешевше ніж купувати у роздріб, а потім по своїй ціні, тільки з невеличким відсотком на втрати, продавав робітникам. Давав він їм і у борг, але од цього ціни не побільшував. Таким чином для робітників були вже гарні кватири, і вони мали змогу купувати кращий крам за дешевшу ціну. Та робітники вже звикли до того, що коли фабрикант їм щось робить, то тільки на те, щоб їх більше обплутать; отже з початку вони вороже ставились до Овенових кватирь та крамниці. Вони боялись, що коли селитимуться по нових хатах, та куповатимуть у новій крамниці, то ще більш поневолять себе. Одначе незабаром вони упевнились, що все це на користь їм. До того-ж Овен зменьшив робочий день і трохи побільшив щоденну плату.
Коли Роберт Овен задовольнив найперші, пекучі робітницькі потреби, він заходився вже коло самих робітників, щоб і їх зробити кращими. Взагалі він хотів завести не так показну фабрику, як показну громаду, — щоб показати людям, як саме треба упорядкувати життя.
В Нью-Ленарці мало не всі робітники були темні, неосьвічені. Треба було боротись з цим. Овен засну-
