брудний, голодний. Хотілось би йому поїсти, спочити, побалакати з ким-небудь. Але замісць цього бачить він напів-голодних, обідраних дітей та жінку; навкруги тіснота, брудно. Що ж він може вдіяти? Тих грошей, що він потом і кровью заробив, ледве вистачає, аби з позичками розплатитись, та шматок хліба купити. І не хочеться робітникові після праці вертатись у свою халупчину. Тягнеться він у шинок, бо там за горілкою він може, хоч на де-який час, забути про свої злидні та розважитись.
Отже, щоб вивести серед робітників піяцтво, Овен заходився упорядковувати їх життя. Досі робітники жили в брудних і тісних хатах, де купчилось стільки народу, що коли лягали спати, то на долівці ледве вистачало місця для всіх. Овен набудовав багато гарних, чепурненьких хаток. Біля їх порозводив садки, і все це наймав робітникам за дешеву плату. Тоді Овен звернув увагу на те, що робітники страшенно переплачують за всякий крам, що купують по крамницях. Бо Нью-Ленарк був місце безлюдне, коло нього близько не було великих селитьб. Отже всі потрібні речи привозились здалека. Крамарі дуже цим користались. Покликаючись на те, що їм самим дуже дорого коштує перевозка краму, вони за кожну дрібницю правили у три-дорога. Через це у робітників значна частина заробітку йшла до рук крамарів. Робітники, як тільки забірали свою плату, — йшли до крамарів, де все брали у борг, а крамарі з них за те брали величезні проценти. Виходило так, що робітники всю свою силу продавали фабрикантові за невеличку плату, а весь свій заробіток відносили в крамницю, щоб добути трохи потрібного краму.
