Але ці добродії якось забували, що досі все робилось як раз по їхньому, а проте справа тільки гіршала. Овен їх і не слухав, як вони крякали, мов ті круки, та глузували з нього. Він певен був, що не помиляється, а через те з вірою і з запалом заходився працювати.
Робітники в Нью-Ленарці страшенно піячили і весь вільний час сиділи в шинках. Овен був тої думки, що піяцтво — це найголовне лихо, бо піяцтво — мати злодійства, розпусти, грабіжок. Виходить так, що для того, щоб небуло лихих вчинків, треба насамперед знищити піяцтво. Але як це зробить і що за причини, що робітники так піячать? Фабриканти пояснювали це так: піячать робітники тим, бо ж вони злодії, пройдисвіти, ледащо. Коли ж запитували фабрикантів, — а чого ж це робітники такі злодії та ледащо, то тоді вони казали: а тому, що вони всі пьяниці. Таким чином ніяк до ладу не вияснювалась справа.
Роберт же Овен думав, — а потім скрізь про це казав й писав, — що чоловік не родиться на світ якимсь злодієм, чи пройдисьвітом. Коли ж він справді злодій, чи пьяниця, то тут винні ті умови життя, серед яких йому довелось жити. Робітники піячать — міркував Овен. Хіба ж це диво? Життя їх таке злиденне, радощів так мало, що хочеться їм хоч на де-який час почувати вдоволення і радість. Робітник, не бачучи світа божого, працює цілий день. А чи багацько він заробляє? Лиш стільки, аби не вмерти з голодної смерти. Напрацюється за цілий день, прийде до дому заморений,
