ведливим, а не так, як його силували фабриканти, яким аби прибутку було більше. В Нью-Ленарці Овен почав здійснювати свої давні думки, і заводити ті порядки, які він уважав необхідними для покращання становища робітників. І, як побачимо далі, багато корисного і гарного він зробив.
Фабрика в Нью-Ленарці вважалась за одну з найдавніших. Її засновано було року 1785 Делем та Ричардом Аркрайтом, що вигадав прядильний станок. Місце Нью-Ленарк в той час було глухе та безлюдне. Фабрику було тут засновано тільки через те, що в цій місцевости дуже багато водоспадів, — то машини можуть робити водяною силою. З самого початку фабрикантам найбільш довелось клопотатись тим, щоб не було недостачи в робітниках. Але це було важко, бо хоч і багато було безробітних, та вони ще не звикли шукати собі заробітку десь далеко і боялись їхати в невідомі та глухі закутки. В першу чергу було навезено в Нью-Ленарк дітей, що їх набрано по дитячих захистках. Їх можна було і не питатись, чи хочуть вони: забрав тай годі. Цих дітей в Нью-Ленарці, коли приїхав туди Овен, було над 500 чоловік, хлопців та дівчаток. Тільки, хоч і дешево коштувала дитяча праця, та, на шкоду фабрикантів, самими дітьми обійтись на фабриці не можна було: хоч як катуй дитину, а не всяку роботу вона зможе зробити. Отже треба було і справжніх, дорослих робітників. Фабриканти робили всякі заходи, аби залучити їх до себе. Вони набудували хат, наймали їх робітникам по дешевій ціні; обіцяли і всякі иньші полехкости. Одначе, не дивлячись на обіцянки мало хто спокушався їхати на роботу, та й з тих, що їхали, не велика користь була.
