а їздили звичайно кіньми. По морю ж плавали не пароплавами, як тепер, а кораблями на парусах. Не було, так як тепер, всяких фабрик; через те в городах робітників було не багато. А жили люде переважно по селах; займались здебільшого хліборобством. В Англії, опріч хліборобства і торговлі, займались ще й скотарством, найбільше водили овець. Крім того, скрізь по селах займались ще й прядильним та ткацьким ремеством.
Але, як машин тоді не було, то прядиво пряли невеликими ручними станками. Але з такою варстаттю не багато можна випрясти, а як пряжа була всім потрібна, то прядильники завжди мали роботу і ніколи не бідували.
Хазяїн — прядильник або ткач — брав собі в науку де-кілька хлопців. Коли ж вони виростали, то робились його помічниками-наймитами. Але таких наймитів у одного хазяїна багато не бувало. Звичайно, їх було чоловіка два, або три і ніколи не більш десятьох.
Ці наймити, прослуживши де-який час у хазяїна, куповали й собі варстать, ставали і сами хазяїнами. Потім в свою чергу брали в науку до себе хлопців, а тоді й наймитів.
Поводились хазяїни з наймитами досить добре. Кожен хазяїн памьятав ті часи, коли й він сам був наймитом, та й тепер не далеко од нього забіг. Він і сам працював поруч своїх робітників, разом з ними їв, жив під одним дахом; так само, як і вони, одягався. І не було тоді дуже багатих хазяїнів-капиталистів, що тільки керують, а сами нічого не роблять. Не було й сили обідраних робітників, та ще й безробітних. А кожен, хто хотів працювати і дійсне працював, завжди
