Поперше він зрадів, гадаючи, що два нових прихильники завітали до їхньої громади. Він дякував богові за нагоду прилучити мене і Халяву до секти. Але Халява зразу ж утік, а я лишився для дискусії. Між іншим, коли рядові члени секти взнали, що я безвірник, вони моментально змились, і тільки проповідник та його замісник лишилися зо мною. Це були два недовчені інтеліґенти, з поплутаними мозками й горбатими ідеями.
— Скажіть, будь ласка, — запитав я, — як ви поставитесь до того баптиста, що полетить на аеропляні шукати бога.
Баптист зніяковів, почав щось бурмотіти, а потім, нарешті, сказав:
— Бачите, секта не заперечуватиме. Хай він робиться літуном, або механіком, аби носив би в своєму серці божеську любов.
Другий сектант не погодився і поміж ними почалася суперечка.
Це мені набридло, і я хутко пішов од них…
На дворі стояла чорна врочиста весняна ніч, яку помилково називають «великодневою». Урочистість вечірнього мовчання приємно впливала на настрій, і я повертався до гуртожитку щасливий і радісний.
Південне небо з розсипаним золотом зірок височило над головою, як темні шати. Сочі спало. Лише де-не-де поспішали «християни» до церкви із своїми яєчками та пасками.
Одна гірна річка тримтяче лопотіла поміж хвиль, бризкала дрібним камінням і здавалася великим нічним водоспадом темної нафти.....
Ми спали мало. О третій годині ранку схопилися з ліжок і разом із літунами попрямували на аеродром.
Було ще темнувато. На сході простеляло біляві полотна, наче там вовтузилась працьовита баба. Світло стелилося
