Та мимо цього цих кілька тижнів мали визначний характер таборування і то не лиш з огляду на протяг часу. А що ми весь час були на воді і зміняли місця, з чистим серцем і совістю звемо цей час — водним, мандрівним табором.
В Жовкві, старім місті князів Жовківських, зібрались протягом суботи, 3. серпня, всі ті, що мали йти до табору, і ті, що приїхали чи то на посвячення човнів, чи на панахиду за бп. секретаря Д. Вітовського.
Першими були Райвах, Старий Мурлика і Чача, не вчисляючи, розуміється, декількох місцевих. Коли розважити, що вони весь місяць перед тим були серед гір, лісів і Бойків, не одно не ясне нам виясниться й ми зовсім з инчого боку зачнемо оцінювати їх діяльність серед мирного жовківського населення. Ясним стане, що ці люде могли з одної сторони реферувати по два обіди за порядком, що може мирні жовківські ґромадяне брали на карб здичіння нашої післявоєнної молоді, з другоїж сторони виявляли безмежно приязну пошану перед усім родом жіночим.
Тогож таки дня пішли вони всі три оглядати Жовкву з її історичними »забутками« і, здавалося, було це завдання їм досить приємне, бо день злетів птицею.
