туди плисти, та що робити! Заночували вже, а на другий день вертали аж до Чесного Хреста.
Тут і дізнались ми, що блуд, що нас весь день водив — в мапі, бо в Сільцях плавні зачинаються величезні і три річки в гору йдуть, а на мапі є лиш ставок і одна ріка, тай то не там, де треба.
Я й дальше, громадяне, не вірю в забобони! Але в блуди тяжко не вірити, а головно, коли вони — в мапі!
В Маркоставі дістали ми одну добру науку. У вечір закинули ми, лягаючи спати, сіти на рибу. Та коли рано прийшли вибрати рибу, її вже не було. А добросердний дядько пояснив нам, що то він випорожнив, щей хвалив, що добра вловилась. — »А ви не журіться«, закінчив він. — Риба, то дар божий. Вам її тепер і так не треба, а до полудня не одні сіти стрінете, так випорожніть і їдьте з Богом. За годинку туди нова уловиться«.
І з незрозумілою для нас щирістю додав ще раз, що таки добрі наші сіти, бо добра рибка уловилась.
Що ми мали робити! Подумали й прийшли до переконання, що дядько добре радив. Тай не одні сіти відтак випорожнили.
Щож, за годинку нова рибка уловиться, Цеж — дар божий.
