Ми й завернули. І знов ніби добре, знов проти води. Пливем ми, пливем годину, дві, погода нічого собі, риби гук, минула ще година, поспівуєм, аж тут гов — дальше не піде. Зі всіх сторін беріг, хоч бери й з місця завертай!
Ми й завернули. А тут, треба Вам знати, навколо шуварі, комиші, світа божого не видно. Завернули ми, пливем. Дивимось, так і знов проти води! Що за мара, думаєм, і сюди плили проти води і назад вертаємо проти води, кудиж вкінці та вода пливе? А після мапи, ми вже, бачите, й мапу витягнули, після мапи все в порядку. Туди плили, було добре, сюди пливемо і також добре.
Пливем ми одну годину, тут вже і сонце сідає, вже далі смеркати буде, а ми пливем і пливем. А шуварі чим раз вуще сходяться й вуще. Вже і сонце не гріє і риба коло човна не плюскається, вже й веслувати не можна, так вузько. Заплили ми в очерет і ні вперід, ні взад. Що тут робити? Повитягали запасні весла, всі взялись до роботи, по комишах, по трощі, то так і перепхали якось. Виїхали ми на чисте, дивимось, а цеж і те місце, де ми рано виплили. Тож то радість була велика!
Але ночувати в Сільці другий раз таки не хотілось. Зварили ми рибу, зїли й дальше поплили, тай виплили коло млина в Маркоставі, і хоч нам не по дорозі було
