Ви бували може часом в кіні? А бачили Ви там фільм: Пат і Паташон, як моряки? Ну, от представте собі, їдем ми так і бачимо, сидить Вам тут в човні Паташон і черпає воду. Такийже сам Паташон і так само черпає, такимже самим черпаком воду! Ясно Вам? Можете собі тепер представити нашу радість з того приводу. Наші весла подвійно занурювались у воду, а сонце смалило подвійно наші плечі. У нас же був Паташонцьо.
Коло полудня пристали ми до Голубя й зварили обід, а що спека була страшенна, тож аж коло 6 рушили ми в дальшу дорогу.
Позволь мені. Шановний Читачу, знов забрати до Тебе слово, хоч як це не допускаєме в таких паскудствах, що зовуться хроніками, але це лише в Твоїм інтересі. Хочу Тобі, бачиш, дати одну добру раду, а саме: коли в Тебе мягке серце, »в що впрочім не вірю« або коли Тобі грозить запалення мозку, то будь так дебрий і перекинь цих кілька відступів аж до місця, де ми вже дійшли до Устєлугу.
Бо боюся, що Твоє мягке серце ствердне зо сміху над долею нашою поганою, а запалення мозку готово ще Тебе, борони Боже, оминути.
Зачалось властиво з того, що як я вже казав, була спека страшена і ми не могли перед шостою годиною вечора відплисти. А що так пізно відплили: постановили в ночі надложити. І справді о год. 21. при-
