ликою самопосвятою і самопожертвою, що свідчить о їх добрім серці і злім носі.
Панове в Сокалі ходять в довгих споднях, в дуже довгих споднях, тож за голими пластовими колінами оглядаються всі по десять разів.
Пані і панове разом стараються при тім на корзі по українськи не говорити, що все разом взяте свідчить о культурі їх великій.
В Сокалі стрінулась »стара война« з проф. Юрком Могалевським, з яким зналась ще зі Львова, й провели з ним симпатично весь вечір при чайку, рисунках і легкій розмов. Проф. Могалевський — це один з цих Українців, що навіть в Сокалі остають Українцями. Його чисто українська вдача поставила нам чай, ще заки ми встигли привитатись, а по двох годинах вже нам годі було розстатись. Та сурма просурміла і треба було йти спати, а можу запевнити, спалось нам добре.
Ви не були в таборі? Це шкода! Ви зналиб, що за роскіш, коли Ви зтягнете вперід з сусіда з ліва коц, (мовляв і так тепло), і коли він не пробудився, огорнетесь двома і засипляєте, а тут Вам вже сурмач, знаючи, що Ви найбільший спюх, над самим вухом затрубить вставання. Тоді Ви з дивом стверджуєте, що Ви спали вже шість годин, а Вашими двома коцами вкривається сусід з права. І Ви тоді по-
