ласка, прийми Ти від мене цих скромних кілька гадок про дощ!
Дощ — то є дощ, зачавби старий Мурлика, і хочби він може навіть не зовсім подобав на дощ, то всеж таки він є — дощ! Ця залізна певність дає і мені деяку змогу про дощ сказати. На приклад мігби хтось сказати, що дощ не паде з синього неба. Я цього не скажу, бо 7/VIII. падав дощ з синього неба, і то синього, як волошки, і то дощ, як з ведра. Це бачиш, є один новий доказ і в тім напрямі требаби змінити всі підручники ґеоґрафії, а другий це те, що дощ є мокрий, що перед ним можна скритись у воду, над якою то квестїєю переводилась жива півторагодинна дискусія між залогою »Хортиці«.
Всежтаки під вечір випогодилось зовсім і табор пристав під Сокалем над Бугом, бо Бугом йшли ми вже від полудня. Тут був звіт і зимний обід, а по півтора години їзди були ми вже в Сокалі. У др. Волосянського найшлась саме добра стодола, ну і відповідна скількість сіна, журитись не було чим.
Сокаль є то град з визначним орієнталістичним характером. Життя в нім зачинається з 20 години вечора, а на Бесіді з 22 год.
Пані в Сокалі перфумуються з дуже ве-
