їм перед тобою розбивали, не розбіраючи, чи вожд, чи ні, і спімни славного обозного Березюка, що перший зробив з весла шаблю, наче Бог з темряви світло.
Вибач вкінці за поетичних цих слів кілька, але всі вони випливають з тої пяної радости по побіді над ворогами, що скрито і злобно досить хотіли виказати боєздатність звичайних парканових штахетів, вибравши собі за мірило опору і сили мирних »члонкуф пластуна«.
Що до подрібного перебігу »шпарґи« починаючи від визову: »Chłopcy, ile was tu jest, chodzcie na pole walki!« аж до купання в ріці в год. 1. в ночі, то все воно найлучче розповість кождий з таборовиків, бо було стільки цікавих моментів, що годі стямити.
На другий день коло полудня покинув водний табор з тяжким жалем і животом гостинні Мости, полатавши діри в човнах і головах, чим попало.
Їзда була чудесна! Рата, хоч пливе помалу, на рати, і кількома ратами вливається в головну Рату, всеж таки води має досить, а на шість весел ідеться досить солідно. Крім того дбала за нас природа, мати всіх волоцюг, і щоб на мілинах не бракло води, падав легенький дощ, а вітер йшов проти води, щоб нові Запоріжці, борони Боже, не потребували здержувати човнів.
