Хведоска (показує писанку). Осьдечки-о!
Мотря. Та й гарнісінька! Що то як багач?
Хведоска. І на віщо він її дав, дуже потрібна? Віддам її комунебудь…
Мотря. Віддай мені?
Хведоска (хова). На віщо ти його кликала, на вулицю?
Мотря. Ой, Хведоню, Хведоню!.. А ну, глянь мені в вічі!
Хведоска. Не хочу!
Мотря. Думаєш від мене виховатись?
Хведоска. Сестричко, голубко! Не кажи нікому, нікому!.. (Пішли).
Самрось (під чаркою). Приїздіть же сьогодні до нас, кумцю-душко! (До Романа). От бачиш, який я справний? Хоч і додому тепер… Вмент тут вродився, як на папері списаний! Поганяй!..
Роман. Залив очі, тільки блимаєш?
Самрось. Знаєш, як кум-лавошник каже: „нікогда і во вік, да не забуде чоловік!..“
Роман. Чого?
Самрось. „Да не забуде!..“ Так воно й далі, як по складам, так і по верхам!.. Аз, буки, вєді, глаголь, добро, єсть… А ти розумний? От ти і розжуй, куди воно націля. Чай-чай, примічай, куди чайки летять? Гляди тут, а я там!.. Он куди воно влуча!..
Роман. Мели в гурт, завтра розберемо. Мудрій?
Самрось. Один дурень укине каменя, а десять розумних не витягнуть, — от тобі й замок! А ти одімкни?
Роман. От насмоктався!
Самрось. Хто? Я не п'яний, ні! Я не п'ян, ну тільки грубіян!
Роман. Воїн!
Самрось. А вже ж! „Роздайсь море, тріска пливе!“
Роман. Замість того, щоб дома розговітись, у своїй сім'ї…