Сторінка:Кропивницький М. Твори. Т. 3 (1930).djvu/134

Ця сторінка вичитана

Чикалка. Старосто, пане-підстаросто!

Пилип. А ми раді слухати.

Чикалка. Благословіть молодих на посад сажати хлібом-сіллю годувати?

Пилип. Бог благословить!

Чикалка. Раз, і вдруге, і втретє?

Пилип. Бог благословить. Всі три рази бог благословить!

(Чикалка заводе молодих за стіл. З боку біля молодої становляться дружки, біля молодого бояри. Староста бере пляшку і чарку, наливши, промовляє, дружки тим часом співають).

Дружки.
 Як ішов Роман на посад,
 Зустрічав його господь сам,
 Із долею щасливою,
 Та з доброю годиною.

Чикалка. Слухайте, дискать, сюди. Пошли ж боже нашим князеві і княгині: щастя, долі і віку довгого. Дай господи, щоб вони жили на радість і втіху: всьому родові, всьому посполу і богові святому. (Приторкнув чарку до губ). Ну, що ж ще скажу? Дискать, горілка горькая!

Самрось (хутко протискується до Чикалки). Куме, це та настойка?

Чикалка. Вона! (До молодих). Не можна й до губ донести.

Пилип (тихо молодим). Поцілуйтеся.

Самрось. Швидш цілуйтеся! (Роман і Хведоска цілуються. Зінька ледве не крикнула, але хутко затуливши долонею рота, улина з хати.

Чикалка випив і частує молодих, потім дружок, бояр, батька, матір, Пилипа. Кожний, взявши чарку в руки, кланяється молодим, потім старостам; тим часом дружки співають):

Дружки.
 Їли бояри  їли
 Цілого вола з'їли;