Сторінка:Кропивницький М. Твори. Т. 3 (1930).djvu/127

Ця сторінка вичитана

Ой попід лісом битая доріженька,
Ой туди йшов Роман з боярами,
Їм калина дорогу заступила.
Виняв шабельку, став калину рубати,
Стала калина до нього промовляти.
Не задля тебе ця калина сажена,
А задля того Хведоска наряжена.
Нарядили як панське дитя,
Посадовили як сиротя.

Пилип. Старосто, пане-підстаросто!

Чикалка. А ми раді слухати.

Пилип. Благословіть молодому в хату вступити, молоду звеселити; отцю, неньці поклонятися, до вінця споряжатися?

Хотина (тихо до Степана). Пилип доладніш примовля.

Степан (тихо). Той всі закони зна.

Чикалка. Бог благословить!

Пилип. Раз, і вдруге, і втретє?

Чикалка (тричі). Бог благословить!

ЯВА II.

Роман, ввіходить з боярами, кланяється батькові й матері.

Дружки (співають).

Явіру, явірочку,
На жовтим пісочку,
Там щука-риба грала,
Сама собі дивувала,
Що хороше вигравала.

(Роман підходе до столу, кланяється Хведосці, котра встає і кланяється йому тричі).

А ще наша тарілка
Не цінована,
А ще наша Хведоня
Не цілована.

(Роман цілується тричі з Хведоскою і сіда за стіл поруч з нею).