Сторінка:Кропивницький М. Твори. Т. 3 (1930).djvu/106

Ця сторінка вичитана

Зінька. Знов оборонив? А я не дякую, бачиш, яка я незвичайна?

Роман. Покинула б ти Самрося, або що; чи куди небудь втекла б від нього?..

Зінька. Втечу від людей, тільки від себе не втечу!

Роман. Яка ти, сестро, безталанна!

Зінька. Мовчи! Боляче! Іди геть з очей!.. (Роман похилившись пішов). Ох і жалю ж мій жалю, тяжкий не розмаю!.. (Заломала руки). Ох, як тяжко, важко!..

 
ЗАВІСА