Як я родитись мав на білий світ,
Дак не питавсь ніхто моєї згоди...
Я маю право все любить!
Отсе закон природи!
VIII
Я пішов до тих знайомих...
Не застав Тебе я там
І занудився в розмовах
З паном дому і з madame.
„В нас кухарка — у-ух, злодійка!"
Шепче пані потайки:
„От сьогодні: вкрала серце
І гусячі печінки",
Печінки гусячі вкрала...
Ще і серце... Бідна гуcь!...
От і в мене вкрали серце,
Я ж нікому не жалюсь.
ІХ.
Ох, мізерні жарти! не для мене ви!
Все скорботні думи йдуть до голови.
Слухаю я паню.., ба й відповідаю...
Але що говорю — сам того не знаю.
Машинально губи подають одвіт,
Машинально очі кидають приріт;
Тискаю я руку кожному, хто входить...
Але дух не тутки, — він далеко бродить.
Бродить десь далеко... Иноді хіба
Вернеться до залі, де гуде юрба.
Там поміж гостями і моє єсть тіло, —
Дух увійде в нього і глядить несміло:
