Сторінка:Кримський А. Пальмове гілля. Екзотичні поезії. Ч.I (1898-1901). Ч.II (1903-1908).djvu/16

— Доню! ти певне когось покохала!
 В нас бо і холод, і лють.
 Тілки у тебе вже літо на серці,
 Там то і квіти цвітуть!^[1].

 

II.

 

В літку.

 

Скали… Кедри… Скоро й вечір.
Я смутна стою.
В'ється стежка.., Ох!… чи йтиме ж
Той, кого люблю?…
 Тінь в долинах… Верхогір'я
 Наче золоте…
 Гасне сонце… тоне в морі…
 Любий! де ж ти?!… де?!
Впала ніч… Шакали виють…
Вітер… Мов зіма!
Я всі очі прогляділа, —
Милого нема!

 

Село Шуейр на Лівані в Сирії.
15 липня 1897 р.

1. На високих Ліванських горах, виймаючи ті, котрі обернулися лицем до гарячої Фінікії, зімою буває настілки холодно, що падає не дощ, а сніг. На Саннині і ще де-яких верховинах сніг не тане навіть у літку.