Ця сторінка ще не вичитана
XXIX.
На теми з Хейяма, з перського.
Серце-серце! кровю обкидаєш
Ти з лихої долї,
І що дня, що дня тебе шматують
Все новітнї болї.
На кінці-ж кінців душа одлине
Із мойого тіла.
Так навіщо-ж ти, душе, до мене
В тіло прилетіла?!
XXX.
Маєш вроду, любий подих,
Гарна в тебе кожна риса.
Маєш личко, як тюльпанчик,
Стан неначе в кипариса.
А не звісно : задля чого ж
Той Маляр талановитий
Оздобив тебе так гарно
В тліннім царстві сього сьвіту?
XXXI.
Понад берегом течійки
Пишно квітчать ся зїлля.
Ти-б гадав, що то й не квіти,
А сьмієть ся янголя.
