Ця сторінка ще не вичитана
Не одразу-ж то воно
З сьвітом злучить ся:
Перше мати вагітна́
Най намучить ся.
Як народить — то вміра,
Стане глиною;
Отакнє-ж буде, знов,
І з дитиною.
XXVIII.
Із Абуль-Аля.
І чого се той ганчар
Так зневажно топче глину? —
Він не думає, що сам
Стане глина за хвилину!
Може бути, що й горща
З тої глини зроблять люди.
Хто захоче — з ганчара
Їсти буде й пити буде.
Може, хтось і в дальній край
Схоче горщика поперти!…
І товктиметь ся бідняк
За життя і — знов — по смерти.
