Сторінка:Кримський А. Пальмове гилля. 1901.pdf/69

Цю сторінку схвалено

Вільна, легкая коса,
Що вітрець ї колиса;
Різві очі; вії-шовк,
Звисли вниз до щік-квіток; —
Сьвідчусь їми ось про що:
Ζωή μου, σὰς ἀγαπῶ!

Ті уста! той поясок!
Той нїмий язик квіток!…
І моє коханнє те,
Що з журбою в парі йде…
Сьвідчусь вами ось про що:
Ζωή μου, σὰς ἀγαπῶ!

Я в дорозї вже, дївча!
Ти-ж згадай мене без зла.
В Істамбул мене везуть, —
Серце-ж, дух, з Атен не йдуть.
Розлюбити-б?! — нї за що́!
Ζωή μου, σὰς ἀγαπῶ!

VIII.

Із Сапфо.^[1]

То щастє небесне — сидїти з тобою!
Зрівняв ся з богами щасливець такий,

↑ Написано не стільки за грецьким первописом (Poëtae lyrici graeci, recensuit Theodorus Bergk, ed. quartae vol. III, Липськ 1882, ст. 88—90), скільки за вільним переспївом акад. Хв. Корша: „Римская элегія“, Москва 1899, ст. 5. А в тім, мій переклад дословнїйший од Коршевого.

[1] Написано не стільки за грецьким первописом (Poëtae lyrici graeci, recensuit Theodorus Bergk, ed. quartae vol. III, Липськ 1882, ст. 88—90), скільки за вільним переспївом акад. Хв. Корша: „Римская элегія“, Москва 1899, ст. 5. А в тім, мій переклад дословнїйший од Коршевого.

[1]